Одержимість ігроманією та залежність від комп'ютерних ігор

igroman

Останнім часом вітчизняну та зарубіжну пресу заповнили публікації про те, що комп'ютерні ігри зводять підлітків з розуму. Їм, мовляв, набридає стріляти у віртуальності, і вони хапаються за справжню зброю та починають стріляти у живих людей.

У психіатрії вже давно існує спеціальний термін для психічних порушень, пов'язаних із пристрастю до ігор – ігроманію. Цією проблемою лікарі почали займатися ще наприкінці XIX століття, на яке припав пік популярності карткових ігор. Але наукову базу підвели лише у другій половині ХХ століття. Щоправда, треба сказати, в порівнянні з іншими психічними хворобами ігроманія ще дуже мало вивчена.

Ігроманія – це хвороба, пов'язана з пристрастю до азартних ігор, у тому числі до ігор у казино та в ігрові автомати, карти та комп'ютерні ігри. Ігроманія може виявитися як хвороба в чистому вигляді і,що трапляється набагато частіше, як один із симптомів іншої психічної хвороби: депресії, маніакальних станів, навіть шизофренії.

Основне правління ігроманії - нав'язлива потреба постійно грати. Симптоми хвороби: людину не відірвати від гри, вона стає дуже замкненою, у неї звужується коло спілкування та інтересів, починаються психічні розлади. Причому, якщо спочатку гравець відчуває підйом сил і в нього виникає оманливе відчуття, що йому під силу обіграти будь-якого противника, то потім цей стан переходить у занепад сил і нерідко депресію.

Що стосується безпосередньо комп'ютерних гравців, то в більшості випадків хвороба виникає у тих, хто схильний до психічних захворювань, і у людей з аномалією розвиненої особистості, тобто, коли людина має вроджені якості, не характерні для більшості людей. Наприклад, він надміру сором'язливий або зайво запальний.

Середній вік ігроманів - 12-16 років

Найчастіше хворіють на ігроманію ті, хто віддає перевагу грі у «стрілялки» та «бродилки», тобто ігри, що не вимагають особливої інтелектуальної напруги. Серед людей, які обирають жанр «стратегії» чи «квесту», хворих зазвичай немає. Проте, трапляється, небезпека чатує на тих, хто захоплюється чатами. Взагалі, на думку психологів, чати корисні, оскільки людина може розкріпачитися, поговорити на будь-які теми. Однак для людини з хворою на психіку вони бувають шкідливі. Ігроман у більшості випадків вигадує про себе легенду, а потім настільки зживається з нею, що нерідко сам починає вірити в те, що він – інша людина. Через війну розвивається роздвоєння особистості.

Але знову ж-таки повторимо: чат не є власне причиною захворювання – він лише може спровокувати подальший розвиток вже існуючої психічної хвороби.

Хоча сама по собі комп'ютерна гра, стверджують психологи, приносить користь. За допомогою гри, якщо брати це поняття загалом, людина навчається всім життєвим навичкам. До того ж, гра допомагає зняти емоційну напругу, агресію. Більше того, навіть для психічно хворих давно вже розроблені спеціальні ігри: всілякі психологічні тести, тренінги у формі гри, що допомагають перемогти різні захворювання.

Між іншим, і сама ігроманія, залежність від комп'ютерних ігор у Дніпрі, піддається лікуванню. Однак, як і багатьох інших психічних хвороб, позбутися її дуже важко – на це можуть піти й роки, причому можливі рецидиви захворювання. Лікування переважно медикаментозне. Існують спеціальні психотропні препарати: нейролептики, антидепресанти – для кожної людини схема їхнього прийому суто індивідуальна. До того ж, стосовно пацієнтів застосовується психотерапія, аутотренінг, ребефінг, проводять велику роботу психологи.

Зрозуміло, лікувати ігроманію та саме залежність від комп'ютерних ігор набагато складніше, ніж її попередити. Тому, якщо ви виявили, що підліток виявляє підвищений інтерес до комп'ютерних ігор і якщо на цьому грунті у нього виникають психічні розлади, неодмінно проконсультуйтеся з психологом. Можливо, він порекомендує поставити гравця на облік до психіатра.

Самим же «геймерам» потрібно, по-перше, обов'язково дозувати роботу з комп'ютерами, по-друге, більше грати в інтелектуальні ігри, а головне – виявивши всю силу волі, не замикатися на одному комп'ютері і якнайбільше спілкуватися не з віртуальними, а з реальними людьми.

Пам'ятайте: якщо у людини крім комп'ютера є інші захоплення та інтереси, якщо вона працює чи навчається, займається спортом, має постійне коло живого спілкування, то можливість захворіти на ігроманію мізерно мала.

Останніми днями свого життя 12-річний Сергій (ім'я хлопчика з етичних міркувань змінено) після початку шкільних канікул буквально переселився комп'ютерний клуб. З кінця травня він «пішов» у віртуальний світ на 10-12 годин на добу. Додому Сергій повертався хіба що перекусити та виспатися, а вранці знову поспішав повернутись за комп'ютер. Батьки не забороняли йому грати, вважаючи, що хлопчик після закінчення навчального року має право на відпочинок.

«У нас буває дуже багато дітей середнього шкільного віку, – розповів один із співробітників комп'ютерного клубу, який побажав залишитися невідомим. Великою популярністю користуються так звані «стрілялки». Тобто ігри, в яких треба знищувати монстрів, що трапляються на заваді. Діти часто платять за кілька годин уперед або залишаються грати на всю ніч. Цей хлопчик відвідував клуб часто, але не більше, ніж інші хлопці… 31 травня він почував себе відносно добре і довго, майже 12 годин, грав. Раптом його почало трясти, хлопчина, звалився на підлогу і смикався в конвульсіях, з рота пішла піна. Ми відразу викликали «швидку». Лікарі приїхали досить швидко та відвезли хлопчика до лікарні.

З діагнозом «епілептичний напад» Сергій був доставлений до міської дитячої лікарні За словами лікарів, він втратив орієнтацію у просторі, перестав впізнавати батьків, поводився неадекватно. 5 червня дитину перевели на штучну вентиляцію легень, а вже через 3 дні вона померла. Розтин показав, що смерть настала внаслідок великого інсульту.

Медичний персонал був шокований ступенем ураження мозку дитини. Внаслідок тривалого емоційного стресу у хлопчика порушилося кровопостачання головного мозку. Йому стало погано, запаморочилося в голові. Але потяг до комп'ютерних ігор був настільки сильний, що він продовжував грати. Підліток умирав, але не міг відірватися від гри. Емоційна напруга зростала, і відбулася закупорка судин. Грубо кажучи, мозок був позбавлений кровопостачання. Просто разюче, але хлопчик і в цей момент продовжував грати. Розтин показав, що велика частина його головного мозку загинула від нестачі кисню. Дитина відірвалася від комп'ютера, лише коли його скрутив сильний напад.

Рамзанов Андрій Леонідович
психотерапевт, психолог, психіатр висшої категорії
Україна, м. Дніпро

Відгуки наших пацієнтів

Дружина пацієнта

Ми із чоловіком у шлюбі 20 років. Перші роки спільного життя були чудові: завжди разом, завжди поряд. У нас було багато друзів і тому гучні компанії, веселі застілля завжди супроводжували нас. Поступово я помітила, що чоловік важко відходить від спиртного і похмілля переходило в чергову п'янку. Через кілька років у сім'ї сталася трагедія - у чоловіка помер рідний брат, який був старшим на 10 років і практично виховав та виростив мого чоловіка. Йому було дуже важко і природно він топив своє горе у пляшці з горілкою. Це було шість років кошмару. Я ховала гроші, роботи як такої в нього не було, син, якому було 7 років, соромився та боявся свого батька. Я намагалася з ним розмовляти і по-доброму, і по-поганому.

Чоловік клявся, що це останній запій, але через якийсь час усе повторювалося. Після…

Андрій Томасович Пушкарьов

07. 08. 2018 р. Я був курцем із багаторічним стажем років п'ятнадцять - двадцять. Багато разів намагався кинути й у різний спосіб. Але потяг був завжди, особливо коли чув тютюновий дим. Куріння до того ж було пов'язане з моїм творчим процесом – я досить відома людина у галузі мистецтва. Не курив, бувало по році, а то й два. Але згодом знову був зрив.

2002 року вперше познайомився з унікальним лікарем Рамзановим Андрієм Леонідовичем. Його метод мене вразив, він може трохи жорсткіший, але так як я не міг не курити один день, мені саме такий метод і потрібний був! Тепер я не курю 11 років.

Коли в компаніях при мені курять, я виходжу. Мене легко – викурити! Заборонив усім курити біля себе у моїх приміщеннях. Від тютюнового диму, крім неприємних асоціацій, немає жодних емоцій. Навіть якщо…

МАРИНА

Дякую, Вам величезне Андрію Леонідовичу! Прийшла із проблемою зайвої ваги, до цього зверталася до дієтологів, намагалася сама контролювати харчування. Але виходило триматися максимум дня 2-3. після сеансів Андрія Леонідовича почала спостерігати в собі зміни на краще, я почала контролювати себе в харчуванні, мене перестало тягнути на солодке ЗОВСІМ!!! Я НЕ ПЕРЕЇДАЮ, що дуже важливо! За тиждень схудла на 2 кілограми. Дуже щаслива, що потрапила саме до Вас Андрій Леонідович. Дякую Вам величезне, Ви чудовий фахівець та людина.

ОБОВ'ЯЗКО ЗВЕРТАТИМУСЯ ТІЛЬКИ ДО ВАС! Марина

Ігор

04.03. 2021

Мене звати Ігор. Мені 37 років. Проходжу лікування у доктора Рамзанова Андрія Леонідовича від ігроманії. Сьогодні пройшов останній 10-й сеанс гіпнотерапії, почуваюся добре, можна сказати на всі 100%. Здебільшого грав у букмекерську контору, були й автомати упродовж 15 років. Ця зараза не давала мені спокою. З кожним разом затягувало все більше і глибше в цей вир подій, якесь замкнуте коло, вийти самостійно не зміг, не розумів, що зі мною відбувається, поради на боці ніяк не вирішували моєї проблеми. Життя перетворилося на суцільне пекло, друзі, можна сказати, відвернулися, навколо мене була суцільна лайка, сварки, скандали, розлад у сім'ї, нерозуміння ситуації, можна сказати, руки опустилися.
Чесно кажучи, і жити не хотілося, постійні борги, кредити, це все затягнуло так, що…

Вовк Я.В.

Андрія Леонідовича як лікаря знаємо досить давно. Можна сказати, що в нашій родині його жартома називаємо нашим сімейним лікарем. Я не наводитиму всіх випадків, коли доводилося до нього звертатися, тому що їх було як мінімум чотири, і у всіх випадках він нам допоміг. Моя дочка, якій зараз 14 років, рік тому, після того, як поперхнулася їжею, перестала їсти зовсім, через страх подавитися. Андрій Леонідович допоміг нам, за що йому величезне Спасибі.
 

Пацієнтка

Як відомо, світ сповнений стресів, тривог, хвилювань. Всі ці переживання залишають на нас слід. Здавалося, ми давно забули наші проблеми, минулі неприємності. Однак, це не так. Усі стреси переходять у «несвідому» сферу нашої психіки та продовжують там існувати; призводячи нас до хвороби, дискомфорту, зниження життєвого тонусу, керуючи нашою поведінкою, вчинками. Взагалі, якщо ми візьмемо будь-кого з нас, то кожен має ймовірність розвитку депресії.
Можливо, що стрес може виявитися для нас занадто високим. Можливо, що захисних сил не вистачає, щоб з ним упоратися. Коли я зіткнулася з такою проблемою, мені порадили звернутися до Центру психотерапії Рамзанова Андрія Леонідовича, де я отримала професійну діагностику, індивідуальний підбір лікування, підбір комбінації науково обґрунтованих методів.…

Дар'я, 19 років

11.07.2014

Дуже вдячна Андрію Леонідовичу за те, що він допоміг мені впоратися з моєю проблемою. Тривалий час я страждала на вагінізм, який супроводжувався нападами паніки і пригніченим станом. Це заважало мені нормально вести статеве життя і почуватися повноцінною людиною. Дуже радує та дивує індивідуальний підхід доктора Андрія Леонідовича. Він допоміг мені з'ясувати причини психологічного розладу, даючи рекомендації, вселив у мене впевненість у тому, що це можна вирішити.
До походу до доктора Рамзанова мені здавалося, що я маю впоратися з цією проблемою самостійно. Однак «самолікування» лише посилювало проблему, не лише фізично, а й морально: у мене зник інтерес і бажання вступати у статеві стосунки. Вже після другого сеансу гіпнозу я відчула свободу від страхів та переживань.…

Гришина Н.Г

02.12.2021 Я, Гришина Н.Г, м. Дніпро. Зверталася до Андрія Леонідовича у 2020 р. з діагнозом герпес. Півроку ходила різними лікарями, хвороба не проходила. Мені порадив лікар дерматолог звернутися до Андрія Леонідовича. Пройшло у нього 10 сеансів. Хвороба пішла. Дякую Вам Андрій Леонідович. Дай Боже Вам здоров'я на довгі роки. Сьогодні прийшла до Андрія Леонідовича із надмірною вагою.

СПАСИБІ ВЕЛИКЕ ВАМ.