Малюк і "танчики" замість ігор з однолітками - комп'ютер. Як лікувати ігрову залежність у дітей?

На прийомі бабуся (прийшла анонімно, щоби не знали діти)

Допоможіть моєму онукові! Онук весь час сидить за комп'ютером. Може протягом дня сидіти до 9 годин. Не мультики дивиться, а грає в танкові бої. Його навчив син. Онукові 5 років! Якщо не дають йому комп'ютер, у онука істерика – крик, все літає по кімнаті, все трощиться. Після дитсадка грає до 10-11-ї вечора. У суботу та неділю – з 10 ранку до 8-ї вечора. Якщо і їсть, то вони ставлять перед ним та комп'ютером тарілку, і онук їсть 1,5 години, не дивлячись на їжу, вже холодну.

В цій ситуації допомогти можна хіба порадою, особливо, якщо батьки не хочуть лікувати від ігрової залежності дитину.

У цьому віці важливі почуття, емоції та вміння їх розуміти в собі та в інших, а також вибудовування кордонів та тактовність по відношенню один до одного. А це неможливо здійснити, цілий день «спілкуючись» із комп'ютером. До шести років у дитини розвиваються всі психічні та фізичні процеси, а значить, для нього важливо перебувати в реальності та реальних відносинах з людьми. Для нього - це батьки, діти у садку, на майданчику, у дворі. Дитина має більше часу проводити разом із батьками, однолітками, гуляючи, граючи, спілкуючись. В даному випадку батькам важливо розуміти: від того, як вони поводяться з малюком зараз, залежить його майбутнє - чи виросте він щасливою, успішною, впевненою людиною.

Підміна любові

На жаль, описана вище ситуація є типовою. Сучасні батьки самі настільки захоплені гаджетами, що підсаджують на них і своїх дітей. Планшет, мобільний телефон або комп'ютер - це така зручна річ для відволікання дитини! Часто мама чи тато самі хочуть посидіти в соцмережах чи пограти в «танчики», а тут поряд дитина потребує уваги. Дуже просто дати йому планшет чи телефон, щоб відстав. Батьків такий стан справ влаштовує, адже вони отримують пару годин «свободи» від свого малюка. Але при цьому вони й не замислюються, що таким чином формується ґрунт для комп'ютерної залежності.

Дитина захоплюється грою на планшеті або телефоні, адже так цікаво спостерігати, як на екрані спалахують яскраві картинки, які змінюють колір, рухаються, розмовляють і таке інше. Незабаром він і сам уже не захоче складати кубики чи катати машинку. Ні читання книги, ні настільна гра, ні ігри в пісочниці не в змозі конкурувати з тими безмежними можливостями, які надає комп'ютерний світ. Незабаром щовечора у домі звучатимуть лише три слова: «Дай планшет (телефон, комп'ютер) пограти!».

Постійно граючи з електронними гаджетами, дитина звикає змішувати свої емоції та почуття живих людей на гру інтернет-спілкування. Наприклад, дитині захочеться обійняти маму, поспілкуватися з нею, а вона чимось зайнята і сує їй планшет: на, мовляв, пограй і не заважай мені. У нього відбувається підміна об'єктів кохання: захотілося ласки – пограй у комп'ютер, у старшому віці – зайди до Інтернету. Захотілося спілкування з близькими за духом людьми - Інтернет на допомогу. Діти не вчаться ділитися своїми переживаннями сім'єю, з близькими, відвикають бачити очі співрозмовника. Відбувається емоційне збіднення покоління, багато сучасних дітей не вміють висловлювати свої почуття та емоції. Варто розуміти, що чим раніше дитина почала долучатися до комп'ютера, тим більше у неї шансів стати залежною. При цьому важливо, в які ігри грає дитина.

Зрозуміло, що найнебезпечніше для розвитку дитини, коли вона грає в агресивні ігри. Якщо і долучати дитину до комп'ютера, то через освітні ігри, які навчають читати та рахувати. Але батькам все одно не варто забувати, що комп'ютерна гра не здатна замінити класичних розвиваючих та навчальних ігор із реальними предметами — кубиками, пірамідками, книгами та олівцями. Дитині потрібний дотик, щоб зрозуміти цей світ. Торкаючись новий предмет, він не лише пізнає його як твердий чи м'який, теплий чи холодний, а й відчуває його текстуру, форму, об'єм, масу. Вкрай небажано, щоб діти молодшого віку грали в агресивні ігри або просто безцільно тинялися зі сторінки на сторінку, а краще - якби вони взагалі не сідали ні за комп'ютер, ні за планшет.

Ненав'язливий контроль

Як же все-таки вберегти дитину від ігрової залежності? На жаль, немає абсолютного рецепту. Є лише рекомендації, виконання яких дозволить зменшити ймовірність виникнення залежності від ігор у Дніпрі.

1. Перебування дитини за комп'ютером необхідно обмежувати. Для дітей молодшого шкільного віку – не більше півгодини, для старших школярів – не більше години на добу на ігри.

2. Комп'ютер слід встановлювати в такому місці, щоб ви могли бачити, чим займається дитина. Якщо періодично заходити до кімнати та перевіряти, це буде виглядати як тотальний контроль. Комп'ютер повинен стояти в такому місці, де ви мимохідь, не привертаючи до себе уваги, зможете побачити, яка сторінка відкрита. Такий контроль буде ненав'язливим, але водночас ефективним.

3. Дитині все ж таки краще не купувати окремий комп'ютер. Нехай грає на татовому. Тоді у вас будь-коли буде вагома причина сказати «достатньо» - комп'ютер потрібен татові.

4. Позбавляючи дитину бажаної кількості часу в Інтернеті, завжди пропонуйте альтернативу. Не дозволяйте йому мучитися від нудьги. Запишіть його на гурток у спортивну секцію, задіяйте у якихось заходах. Дуже дієвий метод - віддати його в комп'ютерний клас, де він навчиться працювати на комп'ютері по-справжньому, а не просто ганяти кроликів по екрану. Нехай освоїть фотошоп, нехай навчиться створювати сайти, верстати поліграфію — до 18 років він уже матиме професію, і він перестане ставитися до комп'ютера виключно як засобу розваги.

5. Піднімайте самооцінку дитини. Знайдіть для нього заняття, в якому він досягне успіху і вигідно відрізнятиметься від товаришів. Це може бути якийсь рідкісний вид спорту - наприклад, фехтування. Або гурток квілінгу. Його нагородні листи, вдалі вироби, медалі потрібно виставляти на вітрині, щоб гості сім'ї бачили його успіхи.

6. Заохочуйте дружбу дитини з іншими дітьми. Запрошуйте у гості друзів та його відпускайте у гості до друзів.

7. Батькам є сенс ознайомитися з популярними у їхніх дітей іграми. Діти часто думають, що батьки забороняють грати тому, що не розуміють, наскільки це цікаво.

У цьому випадку думка батька, який знає гру, буде набагато вагомішою, ніж думка батька, який «хоч і не читав, але засуджує». Слід зазначити, що грою в «танчики» часто захоплюються і дорослі. У такому разі потрібна допомога психіатра, психотерапевта, голкотерапевта. Проведення лікування (кодування від ігроманії у Дніпрі, призначення медикаментів, психокорекція тощо)

Рамзанов Андрій Леонідович
психотерапевт, психолог, психіатр висшої категорїї
Україна, м. Дніпро