Некерована дитина

На прийомі батьки 13-річного підлітка. З їхньої точки зору проблеми почалися останній рік: у батьків стали пропадати гроші, син почав прогулювати школу, після покарання йти з дому і не з'являтися кілька днів. Під час виховних бесід плаче, обіцяє виправитися, але після короткого періоду затишшя все повторюється.

Після уточнюючих питань лікаря з'ясувалося, що дитина з'явилася на світ після важких пологів, до року дуже неспокійно спала, погано їла, знаходилася на обліку у невропатолога, потім була знята з обліку, була дуже “домашньою”, оскільки до дитячого садка звикала важко, плакав, влаштовував істерики, не вмів товаришувати з дітьми. У школі з першого класу навчався добре, багато в чому завдяки хорошій домашній підготовці, пошкутильгала дисципліна, був неуважний, заважав іншим. Навчався нерівно, любив відповідати на уроках, отримувати добрі позначки, почуватися лідером, а коли не отримував цього підтвердження — порушував дисципліну. З 5 класу успішність знизилася. Над уроками завжди сидів неохоче, “доводилося з нього стояти”. Саме в цей час взаємини між подружжям загострилися. Так як у них завжди були різні точки зору на виховання сина, з цього моменту їх позиції стали ще гострішими. Нерідко успішність та поведінка сина були приводом для початку конфлікту.

Розповідь батьків навів на думку про наявність 2 причин існування нинішніх проблем у поведінці: перша – наявність у дитини мозкової дисфункції, пов'язаної з органічним ураженням центральної нервової системи, друга причина – протиріччя між батьками та різні підходи у вихованні, що створило для дитини ситуацію внутрішнього конфлікту .

Під час обстеження підлітка за допомогою комп'ютерної електроенцефалографії виявили ознаки патологічного мозкового функціонування — патологічна активність, ознаки підвищення внутрішньочерепного тиску. Подібні порушення можуть бути скориговані лише тривалим медикаментозним лікуванням. На жаль, ознаки мінімальної мозкової дисфункції трапляються нині досить часто: за результатами дослідження фахівців близько 20% школярів мають ознаки органічного ураження центральної нервової системи. Такі діти відрізняються від інших утрудненням концентрації уваги, підвищеною відволікальністю, непосидючістю, нестабільним навчанням.Нерідко вони вперті, неслухняні, надмірно рухливі. Їх заколисує в транспорті, вони швидко втомлюються, можуть відзначатися тіки, заїкуватість, головний біль, нічні страхи, нетримання сечі. Вони важко переносять спеку і холод, погано адаптуються в колективі, важко переживають зміну обстановки. Такі діти особливо чутливі до емоційних травм, конфліктів між батьками, різних підходів до виховання, появи нової дитини в сім'ї.

Слід пам'ятати, що успіх у лікуванні таких дітей зумовлений акуратною тривалою медикаментозною корекцією органічних порушень, а також виробленням оптимальної стратегії поведінки щодо такої дитини спільно з психологом, психотерапевтом. За наявності емоційних проблем у сім'ї рекомендується допомога психотерапевта батькам для вирішення такого конфлікту. Чим раніше розпочато лікування, тим воно буде результативнішим.

Рамзанов Андрій Леонідович
психотерапевт, психолог, психіатр висшої категорїї
Україна, м. Дніпро