Шопоголизм - хвороба або пристрасть?


Психологія споживання, у відповідністі з якою щастя людини полягає у придбанні нової речі, у пробі нової страви в модному ресторані, у смакуванні шикарного відпочинку "все включено", у покупці телевізора на всю стіну або нового iPhone часом виходить за рамки всілякої норми і виливається у таке явище, як шопоголізм.
Широкий вибір гарних речей, яскрава реклама, яка закликає людей купувати і запевняє, що саме покупка подарує відчуття щастя, зіграли свою роль — епідемія шопоголізму захопила весь світ.
Оніоманія - це по-науковому.
Навколо такого явища як шопоголізм уже багато років точаться дискусії та суперечки. Лікарі проводять дослідження шопоголіків з метою з'ясувати ту тонку межу, яка відокремлює модне захоплення від психічної залежності.
Як задоволення від шопінгу переростає у справжню манію?
Як визначити, що це відбувається саме з тобою?
І що, власне, робити?
Всі ці питання хвилюють і лікарів-психіатрів, і звичайних людей. А поки все це обговорюється кількість людей, залежних від новопридбань, зростає із загрозливою швидкістю, особливо, у великих містах.
Взагалі-то «шопоголік» – це розхожий аматорський термін. Мовою психіатрів пристрасть до придбання називається «оніоманія». Залежність, схожа на алкогольну.
Сьогодні багато психіатрів, наприклад, американські, дійшли висновку, що шопоголізм - це не просто погана звичка або безглузде хобі, а справжнісінька хвороба, залежність схожа на алкогольну або гральну, яку необхідно лікувати.
Колеги американських учених - психіатри з Австралії - нещодавно, керуючись власними дослідженнями, також дійшли висновку, що шопоголізм є серйозним захворюванням. Мало того, вони зробили висновок про те, що він тісно пов'язаний з іншим психічним розладом – з непереборним бажанням приносити до своєї оселі непотрібні предмети.
Професор психіатрії Ренді Фрост, спираючись на результати виконаної роботи, заявив, що переважна більшість "аматорів сміття" є також і шопоголіками.
Проблему оніоманів і людей з "синдромом Плюшкіна" обговорювали на одному з медичних симпозіумів у Мельбурні, але ця проблема, мабуть, настільки складна, що медики так і не дійшли єдиної думки з приводу ефективного методу лікування цих маній.
На думку вчених, основна складність у лікуванні цих пацієнтів у тому, що вони, як правило, приховують цю недугу, соромлячись її. Механізм залежності – «ломка».
Копирсаючись у причинах і наслідках такого явища, як пристрасть до безглуздих покупок, стає зрозуміло (і про це багато пишуть лікарі та психологи), що людина просто намагається компенсувати цим малу кількість радості у своєму житті, прикрасити дійсність. За цією ж схемою алкоголік п'є, гурман їсть, а гравець тремтячими руками ставить "три на червоне": "Хай на мить, але стане легше"!
Тієї миті, коли людина одержима бажанням купити (випити, наїстися, зіграти), вона відчуває приємне солодке хвилювання, у неї піднесений настрій, вона в передчутті улюбленого задоволення.
Якщо ж вона не може задовольнити свою пристрасть, то впадає в справжнісіньку депресію і перебуває в пригніченому настрої. Це свого роду "ломка", яка потребує допомоги спеціалістів. Якщо близькі люди не зможуть організувати такого роду допомогу, перспектива шопоголіка - найсумніша. Він витрачатиме гроші на покупки доти, доки не виявиться боржником у всіх оточуючих на величезну суму, тобто поки не зруйнує фінансове благополуччя сім'ї.
Чоловіки-шопоголіки найчастіше вважають себе невдахами, вони незадоволені своєю кар'єрою, матеріальним становищем, рідше – своїми стосунками із жінками. Покупки приносять їм задоволення, вірніше, ілюзію задоволення. Часто чоловік шопоголік байдужий до одягу, проте скуповує всі технічні новинки для комп'ютера або аудіотехніку, або... нову машину.
Замість спілкування - подарунки?
Не секрет, що причини багатьох психологічних і психічних проблем лежать у ранньому дитинстві. Можливо, розвиток оніоманії не став винятком - в даний час є думка вчених (втім, гіпотетична), що однією з причин, що призводить до залежності від покупок, може бути нестача уваги в дитинстві від батьків.Якщо батьки замінюють подарунками дефіцит спілкування з дитиною, то вона назавжди засвоює, що нова річ – це свого роду психологічний захист.
Іншими спонукальними мотивами до розвитку патологічної любові до покупок, на думку фахівців, можуть бути будь-які приємні відчуття, що виникають при придбанні нової речі. Наприклад:
- у разі перебування шопоголіка в депресивному стані, це може бути вироблення серотоніну - "гормону щастя";
- при покупці він продукується у такої людини так само, як, наприклад, під впливом сонячних променів.
Можливо, не останню роль може мати так зване почуття "пана", коли послужливе звернення продавців дарує людині уявне відчуття влади, ілюзію того, що їй прислуговують. Шопінг також може підвищувати у любителя нових покупок почуття самоповаги і впевненості в собі — він може дозволити собі все, що йому хочеться в цю хвилину.
Не до кінця з'ясовано питання участі жіночих гормонів у спонуканні до безглуздих покупок. Зокрема, британські дослідники заявили, що однією з причин може бути зміна гормонального тла перед менструацією. У ході проведеного ними експерименту 65% з випробуваних 443 жінок заявили, що в останні перед менструацією дні спонтанно зробили незрозумілу для них самих покупку.
Як врятуватись від самого себе?
Якщо ви бачите у себе такі симптоми:
- постійні походи в магазин без конкретної потреби щось придбати,
- насолода при розгляді вітрини,
- любов до модних журналів,
- бажання купити якусь річ без об'єктивної причини,
- сум і апатію без нової покупки,
- захаращеність будинку непотрібними речами,
- відсутність сил контролювати витрати аж до постійних боргів,
необхідно брати себе в руки, поки ці симптоми не привели вас взагалі "жити" в торговий центр, а потім до кабінету психіатра.
Цілком необхідно обмежити свої апетити за допомогою кількох нескладних правил:
- Намагайтеся складати заздалегідь список покупок і не виходити за його межі.
- Беріть із собою лише ту суму, яка виходить за спискомУ дні, коли ви не плануєте відвідувати, магазин беріть із собою гроші тільки на дорогу та обід
- Побачивши «розлючену» річ, не купуйте її відразу. Умовтеся відкласти її до вечора, а краще до завтра. Цілком можливо вже через годину-другу ви зрозумієте, що вона вам не потрібна.
Рамзанов Андрій Леонідович
психотерапевт, психолог, психіатр вищої категорії
Україна, м. Дніпро
- Щоб додати коментар, увійдіть