Страх вбивають добром та посмішкою
Мій молодший син боїться темряви. Коли залишається один, одразу тікає туди, де ми знаходимося. Дуже хочеться, щоб психотерапевт допоміг нам.
Причиною виникнення страху можуть бути як психічні травми, викликані гострим переляком, так і затяжні психотравмуючі ситуації (тривала розлука з близькими, тяжка хвороба батьків). Чималу роль виникненні страху грають також деякі внутрішні чинники (тривожно-недовірливі риси характеру, вразливість, навіюваність) і зовнішні (неправильне виховання, асоціальні умови).
У дітей переддошкільного та дошкільного віку переважають страхи, в основі яких – страх тварин, персонажів із кінофільмів, казок або вигаданих батьками з метою залякування (бабай, чорний дядько, пірати…).
У молодшому шкільному віці нерідко спостерігаються страх самотності, розлука з рідними. У дітей шкільного віку та підлітків страх розвивається частіше під впливом затяжних психотравмуючих ситуацій. Сильний страх, що переживається дитиною, також згубний для неї, як і горе. І в жодному іншому випадку нерозуміння переживань дитини батьками не виступає так зримо, як при дитячих страхах. Дорослі не усвідомлюють до кінця, наскільки болісний страх у дітей. У сутінках, в темряві фантазія дитини перетворює штори на привиди, що рухаються, оживляє предмети.
Страх темряви – страх давній, одвічний. Для дитини темрява – істота жива, з ротом та очима. Зображуючи страхи, діти завжди малюють рот, очі та чудовиськ, хижих тварин. Дитина не критична до страху. Його розум – порадник поки що поганий.
У проблемі дитячих страхів важливі деякі моменти
- Дітей ніколи не слід лякати заради послуху нічим і ніким: ні дядьком, ні Бабою-Ягою, ні вовком. Лякати чимось означає лякати смертю. Виховання страхом – найчастіша і найважча помилка виховання.
- Батьки не повинні соромити дитину за страх. Під впливом глузувань із почуття сорому дитина починає приховувати страх, але він не зникає, а посилюється. Дитина шукає полегшення, починаючи смоктати палець, язик, щоку і т. д. При цьому стає пасивною, схильною до депресії.
- Дитину ніколи не слід залишати одну в незнайомій їй обстановці, коли можлива поява чогось несподіваного для неї. Наприклад, діти відчувають страх при засинанні. Тому що стикаються одночасно і з темрявою, і з самотністю. Деякі батьки, щоб викоренити страх у дітей, укладають їх у ліжко, бажають добраніч і йдуть. Дитина невдовзі перестає плакати і засинає, змучена страхом. Сміливим він ніколи не стане, а виросте невпевненою, тривожною людиною. В даному випадку необхідно укласти дитину спати і, почувши її плач, негайно повернутися і пообіцяти швидко закінчити справи, щоб посидіти поруч. Дитина спокійна, вона чекає на батьків без страху, знаючи, що вони поруч і завжди з'являться на її поклик, тому спокійно засинає.
Повнокольорове розумове виховання, повноцінність відповіді на питання дитини, а з цим і повноцінна орієнтованість дитини у довкіллі — профілактика дитячих страхів.
Походження страхів у дітей досить складна проблема. У психотерапевтичних іграх проживаються важкі дитячі страхи, розкривається їхня суть.
Граючи, можна побігати за вовком (один із граючих одягає маску вовка) із рушницею. Тепер уже боїться вовк, вибачається за витівки.
Бабою-Ягою налякати маму і тата, посміятися з їхнього “страху”. Сміхом убивають страх.
Образотворча творчість здатна відігравати значну роль у відновленні душевної рівноваги, сприяючи звільненню пригніченої енергії. Для цієї мети пропонують дітям намалювати свій страх або виліпити із пластиліну, потім цей страх (в малюнках, фігурках) “віддається” лікарю, тим самим звільняючись від побоювань, тривог.
Лікар-психотерапевт також вчить батьків уважніше ставитися до духовних запитів дітей, помічати і розвивати позитивні паростки свідомої активності, адекватніше порівнювати вимоги з психофізичними можливостями організму дітей, за необхідності проводити сеанси психотерапії.
Рамзанов Андрій Леонідович
психотерапевт, психолог, психіатр висшої категорії
Україна, м. Дніпро
- Щоб додати коментар, увійдіть
