Целітелі та лікарі: офіційні методи або диво?

Звичайне диво

Останнім часом стало модним лаяти нашу медицину та охорону здоров'я. Вони на це, безумовно, заслуговують. Бракує місць у лікарнях, немає ліків, вати, бинтів. Хворих практично не годують, принаймні лікуватися при цьому раціоні можна хіба що від ожиріння. Медпрацівники отримують мізерну зарплату, а отже, і якість обслуговування нічого не варта.

Тяжко бути гуманним, якщо ти сам голодний.

Існує законодавчо прийнятий список ліків, які аптеки мають відпускати безкоштовно. Існує і закон, відповідно до якого безкоштовно мають видавати ліки учасникам та інвалідам війни, а також деяким іншим категоріям населення. Проте реальність інша.

Словом — наша медицина відповідає найгіршим характеристикам. Так, може, критикам медицини докласти свої зусилля і запал душі не на критику, а на використання методів оздоровлення, які майже не потребують фінансових витрат і здатних замінити майже всю медицину? Звісно, ​​не всю, але значну її частину. Може, слід згадати, що найкращим лікувальним засобом є сам організм людини, а вся медицина — це лише вогник, від якого спалахують захисні сили та знищуються усі хвороби? Може, згадати, що недугу породжують не її збудники, а болючі думки? Адже поштовхом для початку важких психічних і навіть тілесних захворювань нерідко стає психічна травма.

Не слід забувати, що здоровий дух творить здорове тіло

Чи не час нам навчитися, не лікуватися, а бути здоровими? І одним із цих найпростіших, найдоступніших, найбезпечніших шляхів до здоров'я є гіпнотерапія, аутогенне тренування, ребефінг, вайвейшн та ще ціла низка психотерапевтичних методів, які може використовувати як здорова людина з метою профілактики, так і хвора — з метою оздоровлення. Має бути соромно нам, дипломованим медикам, які через непереборне море наукових знань, вкрай необхідних сьогодні, забули давно відому людству заповідь, що лікар — це не професія. а стан душі. А як багато за цим ховається!

Безграмотний африканський чаклун, чукотський шаман, український знахар знають, що лікувати людину треба душею, і самі, досягаючи зміненого стану свідомості, викликаючи подібний стан у своїх пацієнтів, забезпечують їх одужання. І сучасна психотерапія свідчить, що лише занурення людини в стан гіпнозу або так зване аутогенне занурення, приносять оздоровлюючий ефект навіть без спеціального навіювання. Позбавляє людину нервової перенапруги, депресії, головного болю, дратівливості, безсоння, підвищеного артеріального кров'яного тиску, алкоголізму, тютюнопаління, ожиріння, ігроманії та багатьох інших страждань.

В той самий час до зміненого стану свідомості слід ставитися дбайливо. Адже і транс (стан психічної патології, що супроводжується автоматизованими рухами), який ми надивилися на сеансах Кашпіровського - це теж змінений стан свідомості. І марення, і галюцинації, і нав'язливі стани, і істеричні напади, і стани наркотичного чи алкогольного сп'яніння — також ніщо інше, як стан зміненої свідомості. Але вони є патологічними реакціями, які часто виникають при масових психотерапевтичних сеансах, проведених не кваліфікованими людьми, точніше самозваними поціновувачами, бо назвати їх фахівцями не повертається язик. Ось так і виник новий термін, новий діагноз – синдром Кашпіровського.

Забули відразу, що створена В. М. Бехтерєвим колективна психотерапія позбавила тяжких страждань сотні тисяч хворих. Як завжди, з помиями виплеснули дитину. Забули, що ніж хірурга шкодить не тому, що він гострий, а тому, що потрапив у невмілі руки. Забули деякі лікарі, що добре слово і без гіпнозу приносить людині полегшення, а грубе — погіршує стан. Забули, інакше не дозволяли б собі грубити пацієнтам і ставитися до них неповажно. Забули слова того ж В. М. Бехтерєва про те, що якщо хворому після розмови з лікарем не полегшало, значить це був поганий лікар.А поганим лікарем бути не можна, адже лікарська помилка може коштувати здоров'я чи життя хворому.

На жаль, сучасний лікар (як і вчитель, і інженер) змушений працювати на півтори ставки, щоб звести кінці з кінцями. Немає в нього часу для підвищення кваліфікації, відпочинку, спілкування з сім'єю та друзями, Змучений злиднями, висмикнутий стресами він і веде себе з хворими відповідним чином, не знаючи, що виписати пацієнтові, бо й ліків немає, і невідомо чим за них платити. От і тягнуться мученики не в поліклініку, а до «чудотворців» без медичної освіти.

Хворий, як об'єкт "дивовижного зцілення" у знахарів та чаклунів

Хворі на психічні хвороби поряд з істериками є дуже благодатними об'єктами «чудесних зцілень» для знахарів, чаклунів, шаманів та екстрасенсів. У діяльності подібних екстрасенсів, чаклунів, магів і ясновидців є певний позитив. Вони виконують роль психотерапевтів, нехай архаїчних, примітивних, але необхідних багатьом. Невипадково цією справою переважно займаються жінки немолоді, мають великий особистий досвід. У важкі життєві моменти людині, особливо жінці, треба виговоритись, треба відчути, що хтось намагається вам допомогти. Це допомагає пережити стресову ситуацію. Всі ці представники «потойбіччя» — свого роду лохотронщики.

Так, вони вимагають гроші, використовуючи невисокий інтелектуальний рівень своїх клієнтів, наживаються на чужих сімейних драмах та втратах. Але вони торгують надією, а для людини в період депресії надія є дієвими ліками. І не так важливо, що надія ця примарна, ілюзорна. Соломинка потрібна тому, хто за неї хапається.

Деякі — переважно це жінки з невисоким рівнем освіти— вважають за краще сподіватися на диво. У багатьох, крім природної потреби в любові і сім'ї, є тверда установка на те, що поруч повинен бути чоловік, будь-хто, хоч самий нікчемний — це нібито підвищує їхній соціальний статус. Є такий професійний термін – «синдром мадам Грицацуєвої».Це невичерпний контингент, благодатний ґрунт для наживи. Однак іноді далеко не найдурніші люди звертаються за допомогою такого роду. Стан стресу, пригніченості знижує аналітичні властивості інтелекту. У такому стані людина часто починає жити за принципом "а раптом допоможе". Проблема вічна, яка існує стільки ж, скільки саме людство. Так що цілком можливо, що саме професія чаклунки, а не жриці кохання є найдавнішою. Відомо ж, що віра у одужання – це вже половина одужання. От би й поєднати ту віру з професійним використанням народних методів, надію на добре слово – з доброї душі справжнього лікаря-цілителя.

А обманювати людей, стверджуючи на рекламних афішах, що невиліковних хвороб немає, злочинно. Ми вже були б безсмертні! Злочинно гарантувати стовідсоткове лікування всіх хвороб і досягнення безсмертя вживанням звичайної солі. Злочинно рекомендувати лікуватися від апендициту уринотерапією… Цікаво, що кожен «чудотворець» має свою панацею. І кожен стверджує, що саме його метод допомагає за всіх хвороб, що саме цим способом він вилікував себе та багатьох інших. Можливо кожен із таких методів комусь, колись допоміг за якоїсь конкретної хвороби. Однак це не дає підстав рекомендувати його всім і від усіх хвороб. Як нам слід ставитися до традиційних (саме традиційних, а не навпаки) методів лікування? Методи, що традиційно виникли в тих чи інших регіонах світу, серед різних народів? Здається — розумно та раціонально, не можна відкидати тисячолітній досвід людства.

Народна мудрість свідчить, що тисячі лікарів тисячами доріг ведуть до храму здоров'я.

Як і раніше, ставити діагноз і призначати лікування, відповідно до закону та здорового глузду, повинен лікар. Тільки лікар повинен вирішувати, яким методом слід скористатися у кожному конкретному випадку — офіційним, народним чи власним. Ніхто не забороняє лікареві вчитися у цілителів, які навіть не мають медичної освіти. Навчають у медичних інститутах майбутніх лікарів фізики, хімії, біології. То чому при інститутських кафедрах фармакології не створити курс фітотерапії, при кафедрах психотерапії — не ознайомити студентів із заклинаннями, змовами, молитвами? Саме вони були першими засобами праматері всієї медицини - психотерапії. Адже наші далекі пращури спочатку навчилися співчувати хворому, втішати його, а вже потім почали шукати лікарські засоби.

Дізнатись більше про метод лікування гіпнозом у центрі лікаря Рамзанова можна тут.